26 листопада у виставковому залі Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» відбулась тематична зустріч, «Людяність в часи жорстокості», з Праведниками народів світу, Праведниками України та Праведниками Бабиного Яру.
Генеральний директор НІМЗ «Бабин Яр» Борис Глазунов у своєму виступі зокрема сказав: « Можна лише подивуватися, наскільки потужною була духовна основа Праведників. Адже в умовах ескалації безумства інстинкт самозахисту зобов’язує миттєво знайти ворога, інакше пропадеш. Одні люди бачили моторошну всесильність зла, а тому задля власного порятунку ставали на його бік. Наївні: навіть якщо їм вдалося зберегти життя, душу свою вони занапастили… Інші вважали за мудріше лишень спостерігати, сподіваючись, що біда їх якось омине. Тому «обачні» також понесли на собі свій сором і свою вину. Як слушно ствердив англійський філософ Едмунд Берк, «єдине, що потрібне для тріумфу зла, – це те, щоб добрі люди нічого не робили».
Проте, на щастя, знайшлися люди, які, всупереч інстинктові самозбереження, намагались у тому нелюдському світі зберегти людяність і чимось допомогти приреченим довкола себе. Адже Праведникам народів світу вдалося нейтралізувати у своєму серці дію Зла, хоча Зло намагалось збити людину з праведного шляху. Людство має знати їхні імена.
Президент МБФ «INSHE ZHITTIA» — Балашова Олена Володимирівна роздала подарунки Праведникам.
Праведники
«У ті часи всюди був морок. Здавалося, що й на небесах і на землі всі ворота співчуття закрилися. Вбивця вбивав і євреї помирали, а зовнішній світ або був співучасником або залишався осторонь. Лише у небагатьох вистачило мужності не залишатися байдужими. Ці нечисленні чоловіки і жінки були уразливими, наляканими, безпорадними - що відрізняло їх від своїх співгромадян? Чому їх було так мало? Пам'ятайте: найбільше жертву ранить не жорстоке гнобителя, а безчестя спостерігача ... Не дайте, нарешті, забути, що завжди наступає момент вибору ... І тому ми повинні знати про цих хороших людей, що допомагали євреям під час Катастрофи. Ми повинні вчитися у них і пам'ятати їх з вдячністю і надією». Елі Візель, лауреат Нобелівської премії.
Голокост ... Що це? Апокаліпсис? Чума ненависті до цілої нації? Витончене знищення і винищування цілого народу. Ця історична подія – загальнолюдська трагедія.
Вперше "голокост" як термін був використаний у першому десятилітті XX століття.
Єврейський Голокост був описаний в книгах Елі Візеля, єврейського письменника, що пройшов крізь пекло Освенціма і Бухенвальда. Після його першої книги "І світ мовчав", що вийшла в 1956 році, слово "голокост" стали писати з великої літери.
У часи Голокосту – катастрофи європейського єврейства представники інших національностей ставилися до євреїв по-різному – від байдужості до ворожості. Більшість неемоційно спостерігала за тим, як сусідів та знайомих заарештовували й вбивали. Були й такі, що допомагали нацистам в «остаточному вирішенні єврейського питання», інші наживалися за рахунок пограбованого майна. На відміну від західноєвропейських теренів окупаційний режим у Східній Європі та СРСР був значно жорстокішим у покаранні тих, хто був звинувачений у наданні допомоги євреям.
За переховування єврея окупанти загрожували розстрілом не лише рятівникові, але подекуди й усій його родині. Про це сповіщали численні листівки на вулицях, офіцери СС регулярно навідувалися з перевірками.
У Польщі, починаючи з 1942 р., розстрілювали не просто рятівника, а й членів його сім'ї. Такі факти знаходимо й на території Західної України.
На думку науковця Ж. Ковби, у Галичині з кожних десяти місцевих жителів (поляків та українців) «семеро пасивно чи активно співчували євреям». Серед рятівників євреїв часто були люди різних політичних переконань і представники різних релігійних конфесій. За підрахунками професора Я. Хонігсмана, за надання притулку євреям тільки у Львівській області в 1943 році нацисти стратили понад сто українців. У Львові 38% усіх кримінальних справ надзвичайного німецького суду для населення «Зондергеріхт» стосувалися осіб, які переховували євреїв або надавали їм якусь іншу допомогу.
Але в силу умов того часу більшість людей боялась: треба врахувати, що, на відміну від західних держав, праведників в Україні знищували разом з сім'ями. Тому не кожен був спроможний ризикувати життям своїх близьких.
Але й в аморальну добу залишалися ще люди з дивовижною мужністю й найкращими людськими рисами.
За попередніми даними, на теренах України представниками різних національностей було врятовано понад 17 тис. євреїв.
Серед українців були тисячі тих, хто, ризикуючи та жертвуючи собою і своїми родинами, рятував та переховував євреїв, з якими наш народ століттями жив по сусідству.
Частина цих українців тепер – Праведники народів світу. Цим званням, згідно з ізраїльським Законом «Про Пам’ять про Катастрофу» наділяються не євреї, які в роки нацистської окупації рятували євреїв від переслідувань.
Звання "Праведник народів світу" присвоює з 1963 громадська комісія при "Яд Вашем", до складу якої входять відомі ізраїльські юристи, історики, а також представники уцілілих під час Голокосту євреїв. Почесне звання "праведник народів світу" надається, якщо висунута єврейською спільнотою кандидатура відповідає наступним вимогам за існування наступних умов: 1) здійснення активних вчинків задля врятування євреїв, навіть якщо ці дії виявилися безуспішними через незалежні від рятівника обставини; 2) за реальної загрози життю рятівника, пов'язаної з такими діями; 3) за безкорисливості, тобто при рятуванні євреїв без отримання або очікування винагороди; 4) якщо під час операції з рятування, а також до неї та після неї рятівник не завдав шкоди іншим євреям або не євреям; 5) за наявності достовірних свідчень.
Вчені довго намагалися скласти загальний портрет "праведників", аби краще зрозуміти їхню мотивацію прийти на порятунок. Професор соціології Самуель П. Олінер та його дружина Перл М. Олінер – викладачі з університету Каліфорнії – вважають, що усіх рятівників вирізняв альтруїзм, висока емпатія та відчуття співучасті.
Особа, що ризикувала, рятуючи євреїв під час Голокосту, та визнана Праведником народів світу, отримує в нагороду іменну медаль Праведника, почесний диплом і право додати своє ім’я до написаних на Стіні Честі в Саду Праведників у Яд Вашемі в Єрусалимі.
Рятівники або їхні найближчі родичі отримують нагороду під час церемонії в Ізраїлі або в своїх країнах в приміщеннях Ізраїльських дипломатичних представництв. Ці церемонії проводяться в присутності місцевих урядових представників і широко висвітлюються в медіа. В ізраїльських дипломатів немає найпочеснішого обов'язку, аніж вшанування не тільки кожного, хто загинув під час Катастрофи, а й Праведників народів світу.
Станом на 1 січня 2017-го року нагороджено 26 513 праведника у 51 країнах, з них – 2573 в Україні.
Порятунок євреїв в країнах Європи, окупованих нацистами, давно вивчається і фіксується в Державі Ізраїль Інститутом героїзму і катастрофи європейського єврейства в Єрусалимі – Яд Вашем.
Активні пошуки жителів України, які ратували євреїв від загибелі, розпочались з жовтня 1988 року. Саме в цей час розпочали свою діяльність
Київське товариство єврейської культури і його перша структура – Фонд «Пам'ять Бабиного Яру», який спрямував свої зусилля на пошук Праведників на території України.
У квітні 1989 року Фондом «Пам'ять Бабиного Яру» було затверджено звання “Праведник Бабиного Яру”, «Праведник України».
Перші свідчення про своїх рятівників надали ті, хто вцілів під час розстрілу: Геня Баташова, Марія Пальті, Раїса Дашкевич, Йосип Гусарєв, Василь Михайловський, Людмила Бородянська, Шеля Поліщук, Роман Штейн. Першими праведниками стали члени родини священика О.Глаголєва – його дружина та діти.
У листопаді 1989 р. у Київському будинку вчителя відбулася перша зустріч киян із врятованими від розстрілу та їх рятівниками. Учасниками зустрічі стали понад 600 осіб.
Перші дипломи “Праведник Бабиного Яру” було вручено сім’ям Глаголєвих, Бондаренко, Чайки, Патюти, Алтиннікових, а також Олені Березльовій, Ользі Рожченко, Людмилі Чеховій.
В 1989 році було створена Асоціація Праведників Бабиного Яру. До її складу входять всі, кому присвоєно звання “Праведник Бабиного Яру”, або “Діти Праведників”. Асоціація займається вирішенням побутових проблем, наданням гуманітарної допомоги, організацією зборів, нарад, відзначенням свят та днів народження. Праведники часто зустрічаються з учнями шкіл, виступають на мітингах, беруть участь у телевізійних програмах. У Київській міській державній адміністрації щорічно організовується урочисте вшанування Праведників мером Києва.
Керівниками Асоціації були Юрій М’ясківський, Ольга Рожченко. Зараз її очолює Софія Ярова.
У 2016 році науковими співробітниками Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» було опрацьовано поточний архів Всеукраїнської єврейської ради і встановлено, що звання «Праведник Бабиного Яру» отримало 625 чоловік, звання Праведник України отримали 1543 чоловіки (робота з поточними архівними матеріалами продовжується).
У 2006, 2008 та 2010 рр. Президент України В. Ющенко нагородив 423 Праведників народів світу, Праведників України та Праведників Бабиного Яру орденами «За заслуги» ІІІ ступеня та «За мужність» ІІІ ступеня.
