У ці дні у Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» щорічно вшановується пам’ять полеглих в бою і розстріляних у Бабиному Яру моряків узимку 1942 року. Працівники заповідника щороку проводять лекції, виставки, відвідують меморіальні місця - могили тих, хто спочиває на військовому та цивільному цвинтарях Лук’янівського некрополя.
Пінська військова флотилія героїчно боронила підступи до Української столиці на Дніпрі та на суходолі у липні-вересні 1941 року. Після відступу з Києва радянських військ, увечері 19 вересня 1941 року біля Дарниці був сформований загін моряків у складі двох батальйонів, окремої роти та офіцерської роти. В загін увійшов особовий склад кораблів, штабних і тилових підрозділів флотилії.
Вранці 20 вересня 1941 року особовий склад сформованого напередодні загону Пінської військової флотилії під командуванням капітана 2 рангу Брахмана І.І. прийняв свій останній бій. Моряки перейшли у контратаку, прориваючи бойові порядки німецьких військ в районі села Іванкова Бориспільського району. За спогадами місцевих жителів поле бою було вкрите загиблими у чорних морських одностроях. За архівними даними загинуло понад 200 моряків.
Моряки, яким пощастило вижити в нерівному бою, продовжили боротися в оточені. Разом з армійськими частинами, а потім невеликими групами, подекуди й поодинці пробились ворожими тилами до лінії фронту, влились у склад діючих флотів та флотилій і продовжили боротьбу із загарбниками. Ті з них, хто не зміг пробитись через ворожі порядки, продовжив боротьбу у підпіллі чи в партизанських загонах. Однак частина поранених та знесилених бійців, не маючи боєприпасів, потрапила у полон і була страчена у Бабиному Яру.
Точна кількість розстріляних моряків досі невідома. Існують окремі свідчення очевидців, а також є чимало міфів. Зокрема, киянка Н.Т. Горбачова свідчила про те, що взимку 1942 року у Бабиному Яру було розстріляно 65 полонених червонофлотців. А доктор історичних наук, професор Михайло Коваль стверджує, що 10 січня 1942 року нацистські кати стратили у Бабиному Яру біля 100 матросів (червонофлотців) і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії.
Пам’ять про подвиг моряків - героїв Другої світової війни буде завжди жити з нами.