У той час, як не припиняються гострі дискусії навколо можливого будівництва масштабного Меморіального центру Голокосту, свою щоденну копітку роботу продовжує Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр».
Сьогодні про будні і проблеми Заповідника нам розповідає його генеральний директор Борис ГЛАЗУНОВ.
- Борисе Івановичу, як справи? Що нового?
- Я вже розповідав на сторінках вашої газети про те, що в 2016 році Заповіднику було передано будівлю колишньої контори єврейського кладовища по вул. Ю.Іллєнка (Мельникова), 44, історична частина якого була побудована в 1894 році. Тут після проведення реконструкції та перепланування буде створено Меморіальний музей пам'яті жертв Бабиного Яру.
Нами була проведена експертна оцінка будівлі, змінено його цільове призначення з житлового на нежитлове і проведена його державна реєстрація. Ми оформили охоронний договір на пам'ятку, і він переданий на баланс Заповідника. Також розроблена проектно-кошторисна документація його реставрації з метою розміщення тут експозиції, присвяченій трагедії Бабиного Яру. Ми вже отримали позитивний експертний звіт щодо розгляду документації по даному проекту. Розроблено також ескізний дизайн-проект музейної експозиції.
Наш Заповідник та Інститут історії Національної Академії наук України разом розробили Концепцію створення Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру, яка була затверджена вченими радами двох організацій. Ми отримали відповідні дозволи на проведення будівельних та земляних робіт, а також ордера на проведення благоустрою території.
Крім того, було укладено договір з ТОВ «Тауріс» - переможцем тендера на виконання реставраційних робіт згаданої будівлі для створення в ньому Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру.
Реставраційні роботи по приведенню будівлі у відповідність до його цільового призначення проводяться з грудня 2018 року.
У зв'язку з цим можу сказати, що на даний момент вже зроблено - завершені демонтажні роботи; проведено зміцнення фундаменту будівлі; завершені роботи з облаштування перекриттів між підвалом, першим, другим поверхами і мансардою; завершені роботи по ремонту даху будівлі і покрівельні роботи; виконаний ін'єктивний ремонт тріщин; проведена гідроізоляція фундаментів; облаштовані гранітні приямки і центральне ганок біля входу в Музей. Також на сьогодні проводяться роботи з обладнання ліфтової шахти для установки ліфта, тривають роботи з облаштування сходових клітин, віконних і дверних отворів. Розпочато роботи по оновленню фасаду і з прокладання інженерних комунікацій.
Паралельно з веденням реставраційних робіт ми проводимо коригування проектної документації, що стало необхідним в процесі реставрації і в зв'язку зі зміною державних будівельних норм.
У нас є тематико-експозиційний план, що включає в себе розробку мультимедійних та інтерактивних комплексів Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру.
У 2017 році ми розкопали 86 надгробних пам'ятників, засипаних будівельним сміттям, і підняли їх з відрогу Реп'яхового Яру - це надгробки з колишнього єврейського кладовища, які були скинуті в яр при будівництві телецентру. Зараз вони встановлені вздовж Дороги скорботи. Також в 2018 році ми відновили арку на в'їзді на територію колишнього Лук'янівського єврейського кладовища.
Цього року спільно з Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на Дорозі скорботи, на площі біля пам'ятника «Менора» ми відкрили аудіовізуальну інсталяцію зі звуковим та світловим супроводом. Зокрема, інсталяція являє собою десятки динаміків, з яких лунають імена загиблих, озвучені жіночими, чоловічими, дитячими голосами, звучать фрагменти документальних свідчень, відомі музичні твори, іудейські релігійні тексти.
Тут же встановлено монокуляри з фотознімками Бабиного Яру, зробленими німецькими військовим фотографом в наступні після масових розстрілів 29-30 вересня 1941 року дні.
Хочу подякувати керівнику Українського інституту національної пам’яті Антону Дробовичу за допомогу у розвитку заповідника.
Власне, незабаром за допомогою УІНП та Посольства Держави Ізраїль в Україні на території заповідника встановлять ще дев’ять інформаційних стендів.
І завдяки особистій участі посла Ізраїлю в Україні Джоеля Ліона, ми встановлюємо свічник біля пам’ятного знаку Менора - це врятує Менору від забруднення розплавленим воском.
- Експозицію, зібрану покійним Іллею Михайловичем Левітасом, передали до заповідника?
- Перш за все, я хотів би подякувати наступнику Іллі Михайловичу - президенту Єврейської ради України, заслуженому діячу мистецтв, професору А.С. Сусленського за те, що йому вдалося зберегти всі матеріали експозиції, хоча часом це було непросто. Був випадок, коли приблизно рік тому на вул. Неманська, 7 прибув судовий пристав із представниками колишньої ЖЕК, які зламали замки в кімнаті і з мішками для сміття в руках хотіли все «розчистити» що там було. Ми з Олександром Семеновичем не дозволили цього зробити.
На даний момент експозиція, зібрана І.М. Левітасом, перебуває під нашим зберіганням, але офіційно ще не передана. А.С. Нам із Сусленським було запропоновано офіційно підписати акт прийняття 29 вересня на церемонії біля Менори у присутності Президента України Володимира Зеленського. Ми
підготували виставку, присвячену трагічним подіям, де були матеріали, зібрані І.М.Левітасом, разом з Олександром Семеновичем були там і готові підписати акт приймання. Але щось змінило ці плани, нам сказали, що ми підпишемо документ іншим днем. Ще не підписано.
- Скільки доведеться чекати? Може, вам слід нагадати про це?
- нагадуємо.
- Земля, на якій знаходиться будівля майбутнього музею Бабиного Яру, нарешті надана у ваше розпорядження?
- Ще у 2016 році протокольними рішеннями Оргкомітету з підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-річчям трагедії Бабиного Яру Київська міська адміністрація дала розпорядження передати земельну ділянку, на якій знаходиться будівля Музею, наш заповідник. Але питання досі не вирішене, незважаючи на наші неодноразові звернення. Для порівняння, питання відведення 28,2 га під територію заповідника та отримання державних актів на постійне користування земельними ділянками було вирішене за 2,5 роки, а проблема виділення нам 0,3 га, де вже знаходиться наша будівля, не може вирішуватися протягом чотирьох років.
Хоча в період реєстрації землі під заповідник, тодішнє керівництво міста, відверто кажучи, не хотіло виділяти нам землю. Кожну угоду проекту землеустрою (а їх тоді було багато) мені з покійним І. М. Левітасом доводилось узгоджувати з великими зусиллями. Пам’ятаю, як у 2008 році колишній глава міста відповів одному зі своїх заступників, який на моє прохання звернувся до нього з пропозицією передати в заповідник «Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам та офіцерам Радянської Армії які загинули від рук німецько-фашистських загарбників ". «Ти що, дурень? Зараз ми передамо їм пам’ятник, а потім доведеться здати землю », - різко сказав тоді чиновник, хоча в особистих розмовах він обіцяв мені повну допомогу.
Ви пам’ятаєте, якими великими зусиллями саму будівлю, яку перепродавали кілька разів, повернули у державну власність, а разом із нею і весь спортивний комплекс «Авангард». Тоді держава (співголовами Оргкомітету з підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-річчям трагедії в Бабиному Яру були Прем'єр-міністром України та главою Адміністрації Президента), виявила політичну волю, і питання було вирішено позитивно, але вся земельна ділянка площею 3,4 га залишилася в оренді профспілками. У липні 2018 року на наше прохання Київська міська рада прийняла рішення про розірвання договору оренди з профспілкою «Авангард», оскільки вони втратили права на нерухомість на цій землі та перестали платити оренду. Але водночас при підготовці прийнятого рішення Київської міської ради була допущена помилка.
- Чи це помилка?
- Я цього не знаю. Ми сподіваємось, що Київська міська рада нового скликання розгляне і прийме рішення, і нарешті ми зможемо рухатися далі
шляхом реєстрації наших прав на цю земельну ділянку. Адже відсутність рішення цієї проблеми унеможливлює завершення роботи зі створення музею! Як здійснювати інженерні комунікації? Як поліпшити територію навколо будівлі? І багато інших питань ...
Також хочу сказати, що на продовження ремонтно-реставраційних робіт у серпні цього року з державного бюджету виділено лише 6,5 млн. Гривень, з яких 2,5 млн. Ми повернули генеральному підряднику за вже виконані роботи, а решту кошти почали обладнувати фасади будівлі та шахту ліфта.
Крім того, у нас проблеми з підключенням електроенергії. Отже, за право купувати електроенергію у «ефективного власника» ДТЕК «Київенерго» ми повинні заплатити близько 500 тис. Бюджетних грошей. Оскільки це послуги, необхідно провести тендер. Але вони монополісти на цьому ринку. Який тендер з одним учасником? На додачу до всього, згідно отриманих технічних умов, ми маємо підключитися до трансформаторної підстанції (ТП), яка знаходиться на території державного підприємства «Спортивний комплекс« Авангард ». Вони не дозволяють нам прокладати кабель через їх територію, оскільки вони також реконструюють спортивний комплекс, а якщо ми візьмемо наші кіловати, то їм не вистачить потужності. І ми не можемо вирішити ці питання - ДТЕК «Київенерго» не відповідає на наші листи з «Авангардом», і всі наші спроби зустрітися з ними та розробити алгоритм вирішення проблем не увінчалися успіхом.
Подібна історія з Міністерством розвитку громад та територій України. Комісія, яка може вирішувати деякі питання, вже другий рік не працює, і всі спроби зустрітися з керівництвом міністерства також не дають позитивного результату.
На цей час Державне казначейство України через брак коштів припинило сплачувати фінансові зобов’язання за всіма платежами, за винятком предметів, що охороняються. Тому, виходячи з наших реалій, ми, очевидно, не встигнемо закінчити роботу зі створення музею до 80-ї річниці трагедії Бабиного Яру.
- Але це ганьба. Знову наступної весни буде пік, як п’ять років тому?
- Зачекаємо і побачимо.
- Як ви ставитесь до гострої ситуації, яка склалася навколо проекту Меморіалу жертвам Голокосту, що фінансується відомими бізнесменами?
- Я спокійний. Наскільки мені відомо, Концепція майбутнього Меморіалу незабаром буде підготовлена та представлена для громадського обговорення, а до середини наступного року планується розробити проект. Подивимось, вивчимо, що буде запропоновано - тоді поговоримо.
Щодо самого факту участі українських та іноземних бізнесменів у проекті, це можна лише вітати. Добре, коли українські та навіть іноземні бізнесмени вкладають гроші в українську економіку і не знімають їх на іноземні офшорні рахунки. Більше того, якщо це робиться з такою благородною
місією, як створення Меморіалу Голокосту та увічнення пам'яті жертв страшної трагедії.
Хоча певні сумніви є і тому, що ми вже давно можемо спостерігати "щедрість" сучасних бізнесменів. Одна справа - заявити про свої наміри створити Меморіал, а зовсім інша - насправді побудувати його. І тоді скільки буде коштувати його обслуговування (оплата оренди землі, комунальні послуги, зарплата персоналу, обслуговування території тощо)? Тут ми будуємо Меморіальний музей пам’яті жертв Бабиного Яру, але чомусь ніхто не поспішає допомогти нам від когось із бізнесменів. Те саме - із завершенням робіт зі створення Алеї праведників. У 2016 році Державний оргкомітет вирішив створити таку алею, одночасно було реконструйовано вимощення доріжок та встановлено освітлення. Залишилось виготовити та встановити композиційні елементи - скульптуру «Праведниця з врятованою дитиною» та інформаційні стенди у вигляді книг з іменами українського праведника у світі. Скільки б ми не просили, ніхто не хоче виділяти кошти навіть на виготовлення проектно-кошторисної документації з проходженням державної експертизи. Де наші та іноземні меценати? Справедливості заради і як гарний приклад я хотів би відзначити безкорисливу допомогу бізнесмена Олександра Лойфенфельда. Коли нам передали будівлю майбутнього музею, і ми готували документацію до початку будівельних робіт, Олександр Якович фінансував ремонт двох залів нашого будинку, який проводився під керівництвом Заслуженого будівельника с. Україна Володимир Пінчук. Тож ми протягом двох років у цих залах проводили тематичні виставки.
Особливо я хотів би поговорити з питанням будівництва в місцях поховань. Чому ніхто не обурюється, що сьогодні за телевізійним центром, на території колишнього єврейського кладовища, будується великий житловий комплекс "Парк Герцена"? Чому нікого не обурює той факт, що цього року відновлене раніше призупинене будівництво багатоповерхівки на вулиці Телігі, 25, на місці масових розстрілів людей у шпорі Бабиного Яру під час нацистської окупації Києва, було відновлено прискореними темпами цього року? Ще за радянських часів, згідно плану забудови житлового масиву Сирецький, там мало розпочатися будівництво, але коли стало відомо, що там розстрілюють людей, всі роботи були зупинені, а павільйон без фундаменту встановлений у цьому місці. Саме там до початку цього століття, поки в Києві, в гонитві за прибутком, не розпочалося масове будівництво шизофренії.
- То що, на вашу думку, потрібно зробити, щоб пам’ять про жертв однієї з найвідоміших трагедій Другої світової війни все ж була увічнена?
- Я вважаю, що українській державі потрібно нарешті показати свою політичну волю.
Бесіду провів Михайло ФРЕНКЕЛЬ