Фонд засновано 22 жовтня 1988 р. одночасно з створенням Київського товариства єврейської культури.
Цього дня Український фонд культури, яким керував і донині керує відомий поет, громадський та політичний діяч, народний депутат України, а в той час – заступник Голови Верховної ради СРСР, Борис Олійник, затвердив нові організації: Товариство єврейської культури та фонд “Пам’ять Бабиного Яру” – перші національні організації в Україні.
В приміщенні Українського фонду культури і розпочалась робота цих структур. Про створення товариства культури і фонду “Пам’ять Бабиного Яру” повідомлялося на радіо, телебаченні, в місцевих газетах, після чого почали надходити повідомлення про загиблих та про тих, хто рятував євреїв від неминучої загибелі. Керівником обох організацій був обраний вчитель, історик і краєзнавець Ілля Михайлович Левітас, який очолює їх на протязі всіх років. З часом розширилась і діяльність Фонду, яка вийшла за межі міста Києва, в зв’язку з чим було засновано фонд “Пам’ять жертв фашизму в Україні”.
У Фонді працюють наступні відділи:
Жертви трагедії
Відділ займається збором відомостей про загиблих. Достатньо повними вважаються відомості, де є наявність прізвищ, імені та по-батькові, віку та адреси загиблого.
Основою відділу стали відомості, які збирав впродовж 40 років І.М.Левітас, – понад 8000 прізвищ.
З поширенням інформації про відкриття фонду розпочався процес надходження нових прізвищ. Було створено картотеку, встановлено зв’язок з Інститутом Яд-Вашем в Єрусалимі, з місцевими єврейськими організаціями. До 50-ї річниці трагедії (1991р.) було видано Книгу пам’яті, до якої увійшли прізвища 9500 людей. Через 10 років, до 60-ї річниці трагедії, вийшов доповнений варіант Книги пам’яті, де містилися відомості про 13000 загиблих. У 2005 році у двотомнику “Бабин Яр” вміщено майже 19 тисяч прізвищ жертв трагедії. Укладачем всіх трьох видань був голова фонду Ілля Левітас.
Інформація надходила не тільки із міст колишнього СРСР, але й з Ізраїлю, США, Німеччини, Австралії, Канади. Значна частина прізвищ була одержана з єврейських кладовищ, де на пам’ятниках померлим фіксувались прізвища їх родичів, загиблих у Бабиному Яру. Зараз притік відомостей про загиблих значно зменшився, поодинокі прізвища публікуються в газеті “Єврейські вісті”.
На 1 січня 2009 року зібрано понад 20000 прізвищ та більше тисячі фотокарток.
Праведники Бабиного Яру
Це почесне звання почало присвоюватись з 1989 р., коли з’явились перші відомості про рятівників євреїв, які були приречені на смерть. У квітні було затверджено звання “Праведник Бабиного Яру”, єдине встановлене в країнах Європи, бо звання “Праведник народів Світу” присвоюється в Ізраїлі, і лише в Україні присвоюється звання праведникам своєї країни.
Перші свідчення про своїх рятівників надали ті, хто вцілів під час розстрілу: Геня Баташова, Марія Пальті, Раїса Дашкевич, Йосип Гусарєв, Василь Михайловський, Людмила Бородянська, Шеля Поліщук, Роман Штейн. Першими праведниками стали члени родини священика О.Глаголєва – його дружина та діти.
У листопаді 1989 р. у Київському будинку вчителя відбулася перша зустріч киян із врятованими від розстрілу та їх рятівниками. Учасниками зустрічі стали понад 600 осіб.
Перші дипломи “Праведник Бабиного Яру” в цей день було вручено сім’ям Глаголєвих, Бондаренко, Чайки, Патюти, Алтиннікових, а також Олені Березльовій, Ользі Рожченко, Людмилі Чеховій.
У вересневі дні 1991 р., коли відзначалось 50-річчя трагедії, директор Інституту Яд-Вашем (Ізраїль) Іцхак Арад вручив їм усім дипломи “Праведник народів Світу” та пам’ятні медалі. Це було перше вшанування українських праведників безпосередньо в Україні. На їх честь посаджено дерева на Алеї Праведників у Єрусалимі.
І врятовані, і рятівники (а в разі їх відсутності – їх родичі або свідки) заповнюють анкети, в яких описують факти порятунку, додають наявні свідоцтва.
Станом на 1 січня 2010 р. у фонді знаходяться на обліку спогади та фотокартки 607 Праведників
(з них зараз живі – 119). Серед Праведників люди 10 національностей: українці, росіяни, поляки, татари, вірмени, німці, француженка, молдавани, кримські татари, італійці.
За ініціативи фонду мери Києва Олександр Омельченко і Леонід Черновецький щорічно влаштовують у мерії міста урочисті прийоми Праведників, а Л.М.Черновецький встановив їм щоквартальні стипендії.
Розповіді про подвиги Праведників публікуються в газетах, а Фонд Спілберга, який працював у Єврейській раді, записав їх свідчення на відеоплівку.
У 2001 році було видано книги “Праведники Бабиного Яру”, книга їх спогадів “Пам’ять Бабиного Яру”, 2005 року – “Бабин Яр: рятівники і врятовані”, у 2008 році вийшла остання версія збірки “Праведники Бабиного Яру”, автором та упорядником яких є І.М.Левітас. В дні 65-річчя трагедії Бабиного Яру в Українському Домі експонувалась виставка “Праведники Бабиного Яру” (вересень 2006 р.), на відкритті якої були присутні Президент України В.А.Ющенко, Голова Верховної Ради України О.О.Мороз, прем’єр-міністр України В.Ф.Янукович, мер міста Л.М. Черновецький. Також хочемо висловити окрему подяку одному з наших спонсорів. Це наші польські друзі з команди Dziennik , які завжди допомагають нам у вирішенні питань щодо знижок, брендів та унікальних пропозицій.
Численні звернення Єврейської ради України до Уряду та до Президента про надання Праведникам статусу учасників Великої Вітчизняної війни, котрими вони фактично були, на жаль, не дали позитивного результату.
Також залишається нездійсненим запропонований у 1995 році проект створення у Києві Алеї Праведників (в парку Шевченківського району, від станції метро “Дорогожичі” – вздовж вул. О.Теліги).
У 2006, 2008 та 2009 рр., за поданням Єврейської ради України та Фонду, Президент України В.А.Ющенко нагородив 423 Праведників України та Праведників Бабиного Яру орденами “За заслуги” ІІІ ступеня та «За мужність» ІІІ ступеня.
Враховуючи, що діти Праведників наражались на таку ж небезпеку бути знищеними, як і єврейські діти, Єврейською радою України у 2007 році засновано звання “Діти Праведників”. До цієї категорії входять діти, які народились не пізніше 1943 року. Вони нагороджуються відповідними дипломами: “Син Праведників” та “Донька Праведників”.
Створено Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», якому в лютому 2010р. надано статус національного.
Асоціація Праведників Бабиного Яру
Асоціацію створено у 1989 році. До її складу входять всі, кому присвоєно звання “Праведник Бабиного Яру”, або “Діти Праведників”. Асоціація займається вирішенням побутових проблем, наданням гуманітарної допомоги, організацією зборів, нарад, відзначенням свят та днів народження. Праведники часто зустрічаються з учнями шкіл, виступають на мітингах, беруть участь у телевізійних програмах. За ініціативи Єврейської ради України усіх Праведників Бабиного Яру Президент України В.А.Ющенко нагородив орденами “За заслуги” ІІІ ступеню. У Київській мерії щорічно організовується прийом Праведників мером Києва.
Керівниками Асоціації були Юрій М’ясківський, Ольга Рожченко. Зараз її очолює Софія Ярова.
Музей
Експозицію музею складає невелика кількість експонатів, але ці експонати унікальні. Серед них – особисті речі розстріляних, зібрані І.М.Левітасом, на той час учнем 7-го класу школи №10, безпосередньо у Бабиному Яру навесні 1946 року: окуляри, пенал, олівці, ручки, гребінці, приладдя для гоління, ножиці, ґудзики, кухонні приладдя, люльки та мундштуки, монети та багато інших побутових речей. Частину колекції передано до Музею Великої Вітчизняної війни, де вони виставлені в тематичній експозиції.
Збір речей у Бабиному Яру було організовано відразу після війни владою міста для створення Музею Бабиного Яру. В Яру розмістили автолавку, де приймали у населення зібрані речі і сплачували за них гроші, – три карбованці за невелике відерце.
В експозиції Фонду також розміщені речі, залишені загиблими своїм друзям чи сусідам, які передали їх в дар музею. Серед них книга віршів С.Маршака та листи дітей своїй мамі, яка була на фронті; маслянка 1809 року, побутові ваги 1883 року, піаніно 1904 року, швейна машина “Зінгер”, футляр з платівками 1914 року, збірка віршів 1916 року і т.п.
Доповнюють експозицію численні фотокартки загиблих, врятованих та їх рятівників, значки та книги, присвячені Бабиному Яру. Розташовано Музей у двох кімнатах Єврейської ради України. Прикрашають експозицію картини Народного художника України Ісаака Тартаковського.
Розділ виставок
Першу виставку, присвячену трагедії Бабиного Яру, було організовано у 1990 році у Державному історичному музеї України. Це була перша у Радянському Союзі офіційна виставка, присвячена єврейській тематиці і Холокосту.
У вересні 1991 року, коли на державному рівні відзначалось п’ятдесятиріччя трагедії, унікальну фотовиставку було організовано на центральній вулиці Києва – Хрещатику: на його лівій стороні – від консерваторії до ЦУМу.
Одночасно з цією виставкою на Хрещатику презентувалась експозиція “Єврейський народ у Великій Вітчизняній війні”, головну частину якої складали портрети 160-ти Героїв Радянського Союзу. Надалі ця виставка стала постійним супутником виставки “Бабин Яр”. Народ повинен знати не тільки трагічну, але і свою героїчну історію.
За минулі роки виставки неодноразово експонувалися в Національному музеї Великої Вітчизняної війни, Національному музеї літератури України, Національному музеї Тараса Шевченка, Музеї історії міста Києва, Українському Домі, Жовтневому палаці, Будинку офіцерів, Будинку художника, Будинку вчителя, Музеї книги та книгодрукування.
Виставку “Бабин Яр” складають фотокартки, розміщені на планшетах розміром 80х80см. Для зручності виготовлено зменшену копію виставки: планшети розміром 40х40см, а також портативні комплекти (листи 25х25см). Такі комплекти вручались президентами України Л.М.Кравчуком, Л.Д.Кучмою та В.А. Ющенком керівникам держав під час їх закордонних візитів.
Голова фонду І.М.Левітас вручав комплекти та книги про трагедію Бабиного Яру керівникам ряду держав під час їх відвідин Бабиного Яру біля пам’ятника “Мінора”: президентам Ізраїлю, США та Німеччини – М.Кацаву, Б.Клінтону, Р.Герцогу, прем’єр-міністрам Ізраїлю І.Рабину та Б.Нєтаньягу, а також послам Росії, США, Великобританії, Франції, Польщі, Норвегії, Нідерландів. Комплекти передано також до музею Яд Вашем (Єрусалим), музеям Холокосту в США (Вашингтон, Нью-Йорк) та Японії (Хіросіма).
Окремі розділи виставки експонувались у Будинках культури, бібліотеках, навчальних закладах, кінотеатрах України, а також у Польщі, Чехії та Словаччині.
Архів
Архів складають: картотека, списки розстріляних, списки Праведників, фотокартки, аудіо- та відеозаписи розповідей та спогадів, анкети для присвоєння звання Праведників Бабиного Яру. Архів постійно доповнюється новими надходженнями.
Бібліотека
Бібліотеку було засновано у 1988 році. В ній нараховується понад 1000 видань з проблематики Холокосту, серед них значне місце займають книги про трагедію Бабиного Яру. Книги видані українською та російською мовами, мовою іврит, німецькою, англійською та польською мовами.
Окрасою бібліотеки є дар посольства Федеративної Республіки Німеччини – 60 книг з історії Холокосту німецькою мовою. Значну частину бібліотечної колекції складають книги, видані єврейськими організаціями України, та журнали Польщі, Німеччини, США.
Видавничий відділ
Відділ готує до видання та видає книги, присвячені трагедії Бабиного Яру.
За час діяльності Фонду вийшли в світ три видання “Книги пам’яті” (1991, 2001 та 2005 рр.), що містять відомості про розстріляних у Бабиному Яру, книга спогадів “Пам’ять Бабиного Яру”, “Праведники Бабиного Яру”, збірка віршів “Бабин Яр – у серці”, “Врятовані та рятівники”, буклет “Бабин Яр” (спільно з Музеєм Великої Вітчизняної війни). У 2005 р. видано дві книги І.М.Левітаса – “Книга пам’яті” та “Врятовані і рятівники”, які містять найповнішу інформацію про київську трагедію. Ці книги видано за підтримки посольства Німеччини в Україні. У 2007 році видано альбом “Діти Бабиного Яру”. 1990 року в Запоріжжі вперше у СРСР було видано без купюр книгу Анатолія Кузнєцова “Бабин Яр”, яку потай вивіз із Ізраїлю І.М.Левітас.
Згідно з Розпорядженням Президента України на початку 2009 року видано збірку «Праведники Бабиного Яру» (автор І.Левітас) українською та англійською мовами.
Газетний відділ
Початком збору колекції газетних та журнальних вирізок Фонду стала особиста колекція І.М.Левітаса, яку він збирав понад 50 років.
За час діяльності Фонду зібрання значно поповнилося та продовжує збільшуватись за рахунок численних публікацій в українських газетах та журналах. Вирізки, в основному, українською та російською мовами. На 1 січня 2009 року їх кількість становить понад 175000.
Міжнародні зв’язки
Філіали Фонду створено в країнах, де проживають колишні кияни та вихідці з України – в Ізраїлі, США, Німеччині, Росії, Австралії.
Найбільш дієвим є фонд “Ті, що пережили Холокост” (Філадельфія), який очолює Клара Винокур, колишній відповідальний секретар Фонду. У цьому ж фонді працював колишній киянин Дмитро Ганапольський, який створив радіопрограму “Меридіан”. Обидві організації проводять мітинги, присвячені трагедії Бабиного Яру, збирають відомості про загиблих у його полум’ї. У Філадельфії на єврейському кладовищі встановлено пам’ятник жертвам Бабиного Яру.
Таку ж роботу у Нью-Йорку проводить Дмитро Моргуліс, керівник Асоціації євреїв – вихідців з України.
Постійні контакти Фонд підтримує з інститутом Яд Вашем у Єрусалимі, головним чином з відділом праведників, куди надсилає матеріали для присвоєння звання “Праведник народів Світу”. Наші позаштатні референти працюють у Єрусалимі, Тель-Авіві, Хайфі, Натанії.
Такі ж референти працюють у містах Німеччини. Угоду про співробітництво укладено з Всеросійським фондом “Холокост” (співголова Ілля Альтман).
Постійний обмін інформацією ведеться з організаціями та музеями світу, які досліджують історію Холокосту (Ізраїль, США, Німеччина, Росія, Японія).
Крім Філадельфії, відділення Фонду створено в Нью-Йорку та Лас-Вегасі.
Дні пам’яті
На початку своєї діяльності Фонд розробив ритуал проведення жалобних заходів, присвячених пам’яті жертв трагедії:
День пам’яті жертв Бабиного Яру проводиться 29 або 30 вересня, – в дні початку масових розстрілів, і присвячується всім загиблим в роки окупації Києва: людям різних національностей та конфесій, військовополоненим, українським патріотам, мирним жителям м.Києва. В цей день о 9 годині ранку приспускається державний прапор на будівлі Київської міської Ради.
О 10-ій ранку вінки до монументу на вул.Дорогожицькій покладають Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України, Голова Київської міської адміністрації, народні депутати, представники державних та громадських організацій, посли іноземних держав, мешканці Києва та гості.
О 13-ій годині біля Монументу проводиться інтернаціональний мітинг, організований Фондом і Радою національних товариств України, де виступають представники різних національностей та конфесій.
День пам’яті розстріляних євреїв проводиться згідно з єврейським календарем – в Судний день, яким і був день 29 вересня 1941 р., тому він не закріплений за постійною датою. День пам’яті починається траурною ходою “Дорогою смерті” – від мотозаводу до пам’ятника “Мінора”, де проводиться мітинг, під час якого виступають представники міської влади, посли Ізраїлю та Німеччини, ветерани війни, Праведники, в’язні гето, представники організацій “Джойнт” та “Сохнут”, поети, представники молоді. Цю акцію Фонд проводить спільно з Ізраїльським культурним центром.
За підтримки агентства “Сохнут” проведено реставрацію пам’ятника “Мінора” та благоустрій прилеглої території.
Співробітники Фонду
Першими співробітниками Фонду (1988р.) стали: Ілля Левітас (голова), Клара Винокур (відповідальний секретар), Броня Бородянська та Валерія Радченко (старші референти), Леонід Бейрак (фотограф).
Пізніше працівниками Фонду були: референти Любов Пацула та Алла Крупник. Велику допомогу в діяльності фонду надавали та надають співробітники Єврейської ради України Тетяна Клінішева, Тетяна Горобей, Олена Мороз, Світлана Василенко, Наталія Ольшанська, Олена Шаїнська, Галина Гурова, Тетяна Салтанова, Світлана Герус.
На початку перших двох років фонд “Пам’ять Бабиного Яру” досліджував питання, пов’язані не тільки з київською трагедією, а й із жертвами Холокосту та рятівниками на території всієї України. В зв’язку з великим обсягом роботи у 1990р. було створено фонд “Пам’ять жертв фашизму в Україні”.