Роковини в часи болю …
За всі часи вшанування пам’яті трагедії Бабиного Яру ми будимо говорити про цю трагедію не як про щось далеке від нас, про що ми знаємо з книжок, історичних фактів та розповідей свідків.
Ми самі є живими свідками жахів вже своєї війни, ми бачимо як гинуть невинні люди, гинуть тисячі людей тільки тому, що вони українці.
Ми живі свідки трагедії в Бучі, Ірпені, Маріуполі, Ізюмі та інших містах і саме це робить трагедію в Бабиному Яру надзвичайно близькою і болючою цього року.
Ми не забудемо ніколи те, що відбулося на цьому самому місці. Як ніколи з нашої пам’яті не зітруться жертви війни і проти росії.
Бабин Яр – це місце пам’яті і спокою для людей багатьох національностей та віросповідань. Об’єднує їх те, що всі вони – мешканці України, які зіткнулися з абсолютним злом, що знищує все навколо себе. Зло не має жалю ні до чоловіків, ні до жінок, дітей чи літніх людей. Воно нищить цілі міста і покоління, дома культури, дитячі садочки і архітектурні пам’ятки, що пережили не одну війну. Минають роки, а зло так і залишається незмінним. Воно знову приходить на нашу землю. Знову приносить нам страждання, біль і смерть. Ось тут в Яру зовсім близько 1-го березня 2022 від удару ракетами по Бабиному Яру загинуло 6 людей, п’ятеро дорослих і одна дитина 2010 року народження.
“Роковини в часи болю” – це свідчення того, що наш біль не в минулому, він живий. Це жива рана в душі кожної свідомої цивілізованої людини за кожну трагедію і кожне загублене життя, рана, яка болить без упину.
Генеральний директор НІМЗ «Бабин Яр» Роза Тапанова
