Єврейське кладовище в Києві, на Лук’янівці, було відкрите в 1894 році на просторі між сучасною вулицею Мельникова та Реп'яховим яром.
На початку існування цей великий некрополь займав площу понад 25 га. Його оточувала капітальна стіна з арковими брамами, на терені кладовища містилася контора, відспівувальня, інші ритуальні споруди (архітектор — Володимир Ніколаєв). Тут були поховані тисячі євреїв.
За нацистської окупації багато могил були зруйновані.
У серпні-вересні 1943-го року десятки кам'яних надгробків використовували для спорудження печей, де спалювали тіла вбитих у Бабиному Яру.
З 1958 року чимало могил з Лук'янівського єврейського кладовища були перенесені на північно-західну околицю міста - Берковецьке міське кладовище.
У 1962 році Київський міськвиконком офіційно прийняв рішення про ліквідацію кладовища. Стіну розібрали, ритуальні приміщення знесли. Частину надгробків було знищено, ще частину ― було скреперами зсунуто в один з відрогів Реп’яхового яру, які з часом були засипані сміттям та землею.
В 1983 році на території Лук'янівського єврейського кладовища споруджено новий телевізійний центр.
Працівниками Національного історико-меморіального заповідника „Бабин Яр” впродовж травня та червня поточного року з дна відрогу Реп’яхового яру були відкопані та підняті 45 меморіальних плит та надгробних пам’ятників. Підняті з яру меморіальні пам’ятки були відчищені та відмиті від бруду і виставлені вздовж Дороги скорботи, що веде від будівлі колишньої контори єврейського кладовища по вул. Мельникова, 44, до пам’ятного знаку „Менора”. Роботи будуть продовжені.
Таким чином, розпочато створення на території Національного історико-меморіального заповідника „Бабин Яр” лапідарію з меморіальних плит та надгробних пам’ятників колишнього Лук'янівського єврейського кладовища, яке було німим свідком трагічних подій у Бабиному Яру.
