26 вересня 2014 року у Центральній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка для дітей м. Києва відбулася година роздумів «Біль нашої пам'яті», присвячена Дню пам'яті жертв Бабиного Яру.
Пам'ять про трагедії війни нагадує нам про те зло, до якого вона може призвести, і допомагає уникати агресії та ненависті. І тому цього року, коли живемо в стані війни за соборність країни, пам'ять про Бабин Яр особливо актуальна. Говорячи про уроки жахливої київської трагедії 40-х років ХХ сторіччя, Президент України Петро Порошенко зазначив, що сьогоднішні події — нагадування всьому світові про те, як небезпечна війна, як необхідно цінувати мир: «...тільки єдина Україна здатна перемогти ті ризики і загрози, які зараз стоять перед нею».
У своїх історично-літературних доповідях куратори та учні 9-х класів ліцею № 142 розповіли про те, що акція по знищенню єврейського населення була організована блискавично і фундаментально. «...Бабин Яр був місцем масових страт і поховань, він став величезною братською могилою, де тільки згідно з офіційними даними загинуло більше ста тисяч осіб — військовополо-нених, євреїв, циган, комуністів, підпільників, моряків Дніпровського загону Пінської військової флотилії, партизанів, націоналістів, заручників... Убивство безвинних людей тільки за те, що вони належать до тієї чи іншої нації, стало одним із найстрашніших і кривавих злочинів нацизму і своєрідним символом страждань мирного населення...».
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять безвинно убієнних.
Вчений секретар Національного історико-меморіального заповідника „Бабин яр” Ганна Линник розповіла школярам про Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», про цікаві факти зі своїх архівних досліджень. «Чому саме місцем розстрілу було визначено Бабин Яр? Це один із найбільших на території Києва ярів довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд — залізнична станція Лук'янівка — товарна, що давало можливість створити враження у приречених, що їх чекає переїзд до нового місця проживання...». Був показаний документальний фільм «Яр. Лобне місце», в якому були представлені спогади очевидців, праведників, в'язнів концтаборів, також хронометражні кадри тих жахливих подій.
Заступник директора з виховної роботи ліцею № 142 Людмила Вознюк підкреслила важливість збереження пам'яті і передачі її з покоління в покоління. «Історія Голокосту, Бабиного Яру в минулому сторіччі, зокрема, в часи Другої світової війни, страшна і повчальна. Нинішні покоління мають знати всю правду про одну з найбільших трагедій людства. Десятки тисяч жертв — це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. Я була в Музеї історії Голокосту Яд Вашем. У Залі Імен, що містить сторінки зі свідченнями про 6 мільйонів євреїв, які загинули під час Голокосту, дійсно моторошно. На жаль, сьогодні прояви агресії і насильства — знову наша реальність...».
Страхітливий мені наснився сон:
євреїв гнали в Бабин Яр — і там
були між них Спіноза, Мендельсон,
Ландау, Левітан і Мандельштам.
Абрам Кацнельсон
