9 (22) січня 1918 року, Українська Центральна Радаприйняла
ІV Універсал, історичне значення якого полягає упроголошенні Української Народної Республіки(УНР) незалежною суверенною державою.
З прийняттям ІV Універсалу завершився процес складного й суперечливого розвитку українського національно-визвольного руху початку ХХ століття.Хоч із запізненням, Україна остаточно порвала з імперським центром. В останній редакції Універсал було офіційно проголошено на засіданні Малої Ради вночі 12(25) січня 1918 року й опубліковано українською, російською, польською та єврейською мовами в газетах і афішах.
Проголошення незалежності Української Народної Республіки у правовому полі зреалізувало участьделегації УНР у мирній конференції щодо припинення воєнних дій на фронтах Першої світової війни, яка проходила у Бресті. Здобувши правовий статус незалежної суверенної держави, УНР як суб'єкт міжнародного права могла сподіватися на міжнародну допомогу, у тому числі воєнну, для захисту від зовнішньої агресії, у першу чергу від московсько-більшовицької інтервенції.
У ІV Універсалі підтверджувалися усі демократичні свободи та права національних меншин, які оголошено в III Універсалі. У найважчі для української революції дні, Центральна Рада у черговий раз підтвердила демократичний характер українського національного руху.
На жаль, історичні рішення українського демократичного уряду було прийнято не на хвилі піднесення українського національно-визвольного руху, а в один з найкризовіших періодів його історії, тоді, коли доля Української Центральної Ради була уже вирішена.
Внаслідок приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського 29 квітня 1918 року і розпускуЦентральної Ради, не всі положення IV Універсалубули втілені повністю. Не зважаючи на це, ІVУніверсал має велике історичне значення.Проголошення незалежної суверенної Української держави заклало підвалини її наступного будівництва.
