29 січня 1918 року, незабаром після проголошення незалежності Української Народної Республіки, українські студенти та гімназисти старших класів разом із вояками УНР об’єдналися і на кілька днів зупинили просування на Київ московсько-більшовицької орди. Сьогодні, 103 роки потому, ми згадуємо і вшановуємо їхній подвиг.
Бій під Крутами – одна із численних битв в одвічному «хрестовому поході» Росії проти України. Але Крути в просторі та часі буття українського народу посідають надзвичайно важливе місце.
"Заметене снігом поле, а на йому похапцем окопались чотириста юнаків, без штабу, без бліндованого поїзду, по три набої на душу. Зачорніло здалеку: почали наступати з цих боків колонами большевики. Тринадцять тисяч вибрудків пекла на 400 беззбройних юнаків...Єдиний командир юнацької батави, що лишився з нею, сотник військовий, звернувся до юнацтва: "Вже і нам, товариші, не вертатися на Україну, послужимо же всі неньці, поляжемо всі за неї". Всі поклялися. Три дні боролись – і полягли на чорнім полі смерті.
Минуть роки, десятки років, століття, – пам`ять про юнаків-героїв не згине вовік. Вона світитиме не тільки українцям – всім обраним Богом людям, що покладають життя своє во ім`я ідеї, во ім`я брата свого".
(Г. Старицька-Черняхівська "Пам`яті юнаків-героїв, замордованих під Крутами", газета "Нова Рада", 24.03.1918).
27 студентів та гімназистів, які охороняли станцію, опинилися в полоні. Відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Трохи згодом до радянських рук потрапили ще двоє українських прапорщиків, які прикривали відхід своїх частин.Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з боку радянських військ (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, зі 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Відтак ці 29 героїв були розстріляні або замордовані. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві. Власне про цей трагічний епізод і написав свого знаменитого вірша Павло Тичина, тоді – палкий патріот Незалежної України, а згодом – комуніст та голова Верховної Ради УРСР.
Аналізуючи події сторічної давнини, згадуємо мудрі слова В’ячеслава Чорновола, які не втрачають актуальності: «Можливо, для українських патріотів Грушевського, Винниченка події в Крутах уперше явили жахливу правду про комунізм і соціалізм. Можливо, тоді українські соціал-демократи, есери, монархісти, незалежники бодай на мить усвідомили, чим окошаться міжусобні конфлікти та загравання з комунізмом для України й для них самих. Це урок, дорогі мої, й нам, сьогоднішнім, це докір нашим демократам – роз’єднаним, непоступливим, осілим по партійних хуторах та хутірцях. Це пересторога тим, хто нині впритул не бачить загрози реваншу, натомість скеровує свій бійцівський запал проти недавніх однодумців».
Тоді молоді захисники УНР, не вагаючись, віддали життя за свободу та незалежність рідної землі. Зараз, більш ніж сторіччя потому, тисячі нових героїв продовжують боротьбу за Україну проти московського поневолення.
Вічна слава кожному з них.
Слава Україні!
