13 березня 1961 року сталася одна з наймасштабніших техногенних катастроф в історії Києва та України. 60 років тому густий потік відходів цегельного виробництва (пульпи), які зливали у Бабин Яр, прорвав дамбу і за лічені хвилини затопив київський мікрорайон Куренівка. Величезна хвиля з початковою висотою до 14 м та шириною до 20 м зі швидкістю 3-5 метрів за секунду зруйнувала багато будівель, забравши життя, лише офіційно, 145 людей. За версією дослідників жертв було набагато більше.
Згідно з офіційним звітом (для службового користування), внаслідок техногенної аварії зруйновано 68 житлових і 13 адміністративних будинків. Непридатними для проживання виявилося 298 помешкань, у тому числі 163 приватні будинки, в яких мешкало 353 родини чисельністю 1128 осіб. Загальна сума збитків склала понад 3,7 млн. радянських карбованців.
Влада довгий час приховувала й применшувала масштаби та наслідки аварії. Інформація про неї піддавалися жорсткій цензурі. Щоб запобігти витоку інформації про куренівські події за межі міста у Києві на кілька днів було вимкнено міжміський телефонний зв’язок.
Довгий час пам’ять про катастрофу жила лише в народі, бо влада не хотіла згадувати жертв свого нехлюйства.
Лише у роки державної незалежності України пам’ять про жертви Куренівської катастрофи належно вшановується щороку.
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 Брошура - Куренівська трагедія – відлуння Бабиного Яру | 4.67 МБ |